пʼятниця, 23 січня 2015 р.

«Що значить бути активним і мобільним учителем?» 
 Проблема соціально-професійної мобільності сучасного вчителя середнього закладу освіти – одна з найактуальніших у педагогіці й філософії освіти. Адже саме від вчителя, його особистісних характеристик залежить реалізація навчальних планів, якість освітніх послуг, виховання учнів як у процесі навчання, так і в позанавчальний час. В Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Державній програмі „Вчитель” окремо наголошується на необхідності формування особистості вчителя відповідно до потреб сучасної практики, динамічних змін, що відбуваються в країні і світі, і, зокрема, у середній школі. Зрозуміло, що дослідження соціально-професійної мобільності майбутнього вчителя в умовах сучасного закладу середньої освіти зумовлене актуальністю цієї проблеми та видається нам невідкладним завданням. На початку ХХ століття у вітчизняній літературі намітилась тенденція створення національного ідеалу вчителя, згідно з яким ідеальним вважався вчитель, який повинен бути духовно довершеною особистістю, комунікабельним, високоморальним, професіоналом своєї справи, широко ерудованим. Учителя називають інженером людських душ, архітектором характеру, лікарем хвороб росту, тренером інтелекту і пам'яті. В контексті національного відродження перед українським вчителем ставилися завдання знати історію, мову, культуру і традиції рідного народу, мати чіткугромадянську позицію, працювати над пробудженням національної і політичної свідомості вихованців. Що стосується шляхів наближення вчителя до ідеалу, то основним із них тогочасна педагогічна думка вважала особисте самовдосконалення. У прагненні до ідеалу вчитель має синтезувати низку властивостей. Він повинен бути: • науковцем (володіти підходами і методамидослідницької роботи); • педагогом (знати та вміти застосовувати на практиціпедагогічну теорію); • психологом (знати основи психології, вікові таіндивідуальні психологічні особливості учнів); • технологом (володітиметодикою і технологією навчально-виховного процесу, втілюючи наукові ідеїв практику); • організатором (володіти навичками управлінця-менеджера для управління учнівським колективом); • трішки медиком (знати фізичні і розумовімежі дитячого організму, рамки психологічного навантаження); • артистом(уміти перевтілюватися, володіти правильною дикцією, художнім словом) Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім'ями учнів. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Таким чином, звичайний вчитель-предметник стає ще й психологом, організатором не тільки навчального процесу на уроці, а ще й організатором співпраці з батьками. Якщо ж учень не отримує підтримки і розуміння рідних, він повинен знайти все це у вчителя. Виклики суспільства й освіти спрямовують педагога на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, передбачають наступність між допрофільним і профільним етапами навчання. Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих шукань, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, педагог, самовмотивований не на репродукцію, а не експеримент, дослідження, новаторство. Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти. Він повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання і застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Сучасний вчитель має працювати за новими педагогічними технологіями, здійснювати науково та педагогічно обґрунтований вибір навчальної програми, відповідних до неї дидактичних засобів, підручників та посібників, розробляти таку методичну систему навчання з предмету або циклу дисциплін, щоб не тільки давати знання, а й навчати самостійно мислити, спираючись на ці знання, збуджувати інтерес в учнів до творчого пошуку, реалізувати змістовний аспект викладання певного предмету, який передбачає забезпечення відповідності ступеня освіченості учня вимогам сучасного рівня розвитку науки та практики.
Якості, необхідні професійно-мобільному педагогу:
   Професійні якості:

Здатність реалізовувати себе в умовах динамічності соціального життя, відчувати себе соціально-компетентною особистістю;
Орієнтація на оволодіння полі функціональними вміннями в умовах нестабільності в державі; Готовність до гнучкої переорієнтації в реальних професіях;
Володіння англійською (чи іншими іноземними мовами) на рівні професійного та ситуаційного спілкування; 
Володіння інформаційною культурою

   Особистісні якості :

Комунікативна культура;
Оптимізм, віра в свої сили;
Соціальна мобільність

 Професійну мобільність сучасного педагога можна розглядати як здатність швидко адаптуватися у різних сферах соціально-педагогічної діяльності, що базується на прагненні до самореалізації, самовдосконалення та сформованих ключових компетентностях.
  Професійну мобільність визначають на рівні :
•особистісних якостей (адаптивність, комунікативність, самостійність, пристосовність, цілеспрямованість, ціннісні орієнтації і установки, соціальна пам'ять, критичне мислення, здатність до самопізнання, саморозвитку, самоосвіти, соціальна рухливість);
• на рівні характеристик діяльності (рефлексивність,креативність,проективність,прогнозування, цілепокладання, гнучкість, пластичність);
 • на рівні процесів перетворення власної особистості, діяльності навколишнього середовища.
  В суб’єктивному аспекті мобільність залежить від таких індивідуальних характеристик людини, як потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, моральні якості та інші мотиваційні чинники. Тут працює класична психологічна схема, що визначається такими основними елементами: потреби-інтереси-мотиви.
  Компоненти та показники професійної мобільності педагога:
Інструментальний: 

Соціальна активність
Професійна ініціативність
Готовність до ризику
Прагнення до саморозвитку

Особистісний:

Гнучкість розуму
Комунікабельність
Емоційна стабільність
Неупередженість
Позитивне мислення
Вольовий потенціал
Пластичність, висока працездатність, креативність.

  Діяльнісний: 

Визначення цілей діяльності та стратегії їх реалізації
Контакт з представниками різних вікових та соціальних груп
Прийняття рішень в нестандартних ситуаціях
Самостійне вирішення професійних проблем
Адекватна оцінка своїх професійних здобутків

 Соціально-професійна мобільність вчителя середньої школи проявляється в її здатності до творчого засвоєння нових видів діяльності у сучасній школі та перебудови стереотипів, які склалися раніше. Професійна мобільність передбачає: • – відкритість людини по відношенню до нового, впевненість у своїх • силах в процесі його засвоєння; • – широту і багатогранність мислення, здатність переходити від одного • способу діяльності до іншого; • – гнучкість настанов особистості вчителя, які дозволяють регулювати свої • дії в умовах, що змінюються; • – критичність особистості, здатність адекватно оцінювати свої результати • і намічати нові перспективи. Вчителю, який працює в нових умовах сучасної школи володіти особистісною та соціальною мобільністю, а також мобільністю знань. Відмова від стереотипів, здатність до інновацій, інтерес до всього нового, але при цьому критичне осмислення запропонованого, вміння підібрати найбільш ефективну для рішення педагогічної задачі технологію – все це визначає мобільність педагога середньої школи. У сучасній школі для вчителя не останню роль відіграє публіцистика. Уміння висвітлити власний педагогічний досвід, висловити критичні зауваження тощо необхідно спеціалістам усіх без винятку галузей, в тому числі і вчителю середньої школи. Таку нагоду вчителі нашої школи можуть реалізувати в повній мірі, долучаючись до участі у Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Креативна освіта як умова розвитку творчої особистості», «Філософсько-теоретичні та практико-зорієнтовані аспекти випереджаючої освіти для сталого розвитку» Вчителі школи були учасниками районних педагогічних читань «Освіта сталого розвитку», обласного круглого столу, присвяченого 150-річчю з дня народження В.І.Вернадського «Формування екологічно-компетентної особистості на засадах випереджаючої освіти для сталого розвитку», Всеукраїнських конкурсах («Творчий учитель-творчий учень», «Класний керівник року» та мають свої друковані роботи. Педагогічний колектив активний учасник І-ІV Національних виставок «Інноватика в освіті України», де презентували матеріали експериментальної діяльності « Інновації в організації дослідницько-експериментальної діяльності учнівської молоді», за що нагороджені дипломом та срібною медаллю. У школах зазвичай здійснюється видавнича діяльність. Зібрати матеріал, обробити його, представити з урахуванням особливостей будь-якої аудиторії — уміння, які є актуальними для діяльності не тільки журналіста, але й педагога. Теоретичні знання про структуру тексту (публіцистичного) також будуть корисними для вчителя. Освоєння педагогічної теорії, осмислення накопиченого досвіду, підготовка громадської думки до сприйняття новаторських ідей немислимі без використання такого дієвого механізму, яким є педагогічна публіцистика. мають друковані матеріали з досвіду роботи вчительки початкових класів Максименко В.О. «Урок читання» (газета «Початкова школа».), урок трудового навчання у 3 класі «Виготовлення об’ємної іграшки». Творча група вчителів школи підготувала посібник для молодих учителів «Сучасний урок». У зв’язку з цим слід відзначити, що чим вищий рівень розвитку соціально-професійної мобільності педагогів, тим більш інтенсивно вони залучені в інноваційний процес, оскільки новації і мобільність в сучасній школі– це два чинники, взаємопов’язаних і взаємовпливаючих один на одного. При цьому соціально-професійну мобільність можна розглядати як засіб, як спосіб і як результат освоєння новацій учителем, що свідомо включається в інноваційну педагогічну діяльність і фундаментально підготовлений до здійснення цього процесу. Таким чином, соціально-професійну мобільність педагога можна вважати тією рушійною силою, що сприяє переходу внутрішнього потенціалу вчителя середнього закладу освіти у зовнішню активність, гнучкість, що засвідчують ефективність педагогічної діяльності. Неодмінною умовою залишається подальший розвиток загальнотеоретичних питань соціально-професійної мобільності вчителів .Як мобільний вчитель готую мобільних учнів до життя в мультикультурному толерантному суспільстві, яке забезпечує рівні можливості для особистісного та професійного розвитку всіх громадян, формую стиль їх життя з урахуванням вимог збереження стабільності оточуючого середовища, сприяю гендерної рівності в сім’ї, на роботі, у суспільному житті. Учні усвідомлюють себе громадянами Європи та використовують функції, що відповідають такому статусу, готові до управління власним кар’єрним розвитком, прагнуть бути креативними, інноваційними, готовими до розв’язання проблем, набути  підприємницькі , комунікаційні уміння. Ми зберігаємо традиції нашої школи, впроваджуємо інновації та оптимально їх поєднуємо. Це спільна робота вчителів, батьків у формуванні внутрішньої мобільності учнів. Також слідкуємо за наступністю і перспективністю у формуванні мобільної особистості учня від початкової ланки до випускного класу. Тому продовжуємо формувати творчі, дослідницькі якості учнів. Впроваджуємо практичну модель «Школи випереджаючої освіти для сталого розвитку».  Забезпечуємо умови для якісної освіти та індивідуального розвитку особистісних досягнень учнів, стимулювання їхньої творчої активності, найповнішої самореалізації в різних видах діяльності. Продовжуємо модернізацію та впроваджуємо в освітній процес інноваційні форми роботи.

Немає коментарів:

Дописати коментар